Тротуарна плитка завдяки своїм перевагам досить широко використовується як в облаштованості приватних садиб, так і для оформлення міських вулиць. Це й не дивно, тому що плиткове покриття просте в обслуговуванні та ремонті.

форми для виготовлення тротуарної плитки

На відміну від асфальту й бетону вона пропускає опади до корінь зелених насаджень, що дозволяє облагороджувати простір навколо дерев і чагарників без шкоди для них.

Даний матеріал з успіхом застосовується для спорудження садових доріжок своїми руками, брукування дворів і під’їздів до них, а також автомобільних майданчиків.

Способи виробництва тротуарної плитки

форми для виготовлення тротуарної плитки

1. Вібпропресування. Бетон заливається в спеціальну матрицю (прес-форму), установлену на постійно вібруючій станині. Зверху на розчин давить вібруючий пуасон (деталь, яка працює за принципом поршня в циліндрі). Коли суміш досить утрамбована, матриця з пуансоном піднімаються, залишаючи на піддоні готову плитку. Цей метод дозволяє повністю автоматизувати процес. Продукція, виготовлена цим методом, цілком підходить для більшості видів робіт.

2. Вібролитва. Робочий розчин міститься в пластикові форми, установлені на вібростолі (його поверхня при роботі перебуває в постійній вібрації). Вібрація установки ущільнює бетон. Коли він здобуває потрібну щільність, форми знімаються з вібростолу й витримуються в теплому місці протягом 12 годин. Потім плитка звільняється з форм і відправляється на склад.

Коли до плиткового покриття пред’являються підвищені вимоги щодо міцності й потрібен великий запас витривалості (наприклад, для укладання на заправках або для обладнання під’їзних колій), застосовується плитка товщиною 80 мм. Для тротуарів підходить 60 мм товщини. При цьому варто враховувати те, що при різній товщині міцність і довговічність може виявитися однаковою. Адже ці показники залежать багато в чому від того, наскільки якісно виконані підготовчі роботи перед укладанням.

Що стосується терміну служби, то він досить великий. І якщо на самій плитці заощадити ще можна, те на технології укладання це робити небажано.

Способи укладання тротуарної плитки

  • Великий простір для фантазії надає плитка, виконана у формі брущатки. Вона являє собою прямокутні блоки 200х200 мм. Товщина, як уже говорилося раніше, може становити 60 і 80 мм. Найчастіше зустрічаються такі способи укладання, як «стовпчик», «ялинка» і «цегельна кладка». Вони прості в роботі й відмінно підходять для створення доріжок. До речі, плитка для доріжок – це  самий економний варіант у фінансовому плані. Також існують схеми, у яких елементи розташовуються попарно. У цьому випадку (особливо, коли застосовується плитка різних квітів) схему укладання бажано заздалегідь прорисовувати.
  • Дуже ефектно виглядають варіанти укладання «у квадрат». Вони чудово підходять для більших площ (стоянки, усілякі майданчики).
  • «Хвилю» можна викладати по тому ж принципу, що й «брущатку».

У незалежності від того, чи укладається плитка на розчин, пісок або ж суху суміш, у кожному разі в основі засипається подушка з піску й щебеню. У деяких випадках, коли потрібно підсилити підставу, поверх піщано-гравійної подушки заливається бетонна стяжка.

Технологія укладання тротуарної плитки

технологія укладання тротуарної плитки

Як уже було сказано вище, тротуарна плитка укладається на заздалегідь підготовлену основу. Її вид і товщина залежать від того, які експлуатаційні умови покриття, від товщини самих елементів і розраховується при створенні проекту будівництва.

Підготовчі роботи

Для початку майданчик очищається від дерну. Для цього знімається верхній шар ґрунту на 15 см і глибше. Ретельно вибирається все коріння, насіння та ін.

Далі проводиться планування ґрунту. Потрібно передбачити, куди буде направлятися стік води, де будуть проходити водовідвідні канали. Дно одержуваної траншеї повинне мати маленький ухил, щоб під час опадів і танення снігу вода безперешкодно витікала за межі даної ділянки. При великій щільності ґрунту влаштовується дренаж у найглибшій частині наявної траншеї.

Наступним етапом є трамбування, віброущільнення або укочення поверхні. Звичайно цю роботу виконують за допомогою короткої колоди із прибитими до нього ручками. Завдання – ущільнити поверхню ґрунту.

Земляне полотно застеляється геотекстилем. Він запобігає проростанню коріння і деформацію готового дорожнього полотна. Також він не дасть іти в легкий ґрунт щебінь і пісок під навантаженням. Якщо спеціального дорожнього полотна немає, то можна вибрати будь-який нетканий голкопробивний матеріал достатньої щільності. Якщо використовувати кілька шарів, то цілком підійдуть Спандбонд, Агротекс, Агрил.

Поверх геотекстилю висипаємо щебінь шаром в 10 см на доріжках і 20 см для заїзду авто. Проливається водою й утрамбовується. Якщо ґрунт не сипучий і не передбачається заїзд вантажного транспорту, то щебінь досить прикрити шаром піску в 10 – 15 см.

Далі можливі наступні варіанти:

  1. Відсипання проводиться поверх утрамбованого щебеню. Шар піску 5 см. Він повинен бути злегка зволоженим. Проводиться вирівнювання за допомогою рейки.
  2. Арматурна сітка укладається на вирівняну, зволожену й укочену піщану подушку із гніздом 50х50мм. Зверху насипається шар сухої суміші товщиною 3 – 4 см і злегка воложиться за допомогою лійки.
  3. Розчин марки М150, для якого беруть на 1 частину цементу 3 піску, укладається на втрамбований щебінь. Піщана подушка при цьому не потрібна. Замість розчину можна застосувати й клей для кладки плитки. Це, звичайно, буде трохи дорожче. Зате надійніше. При використанні клею потрібно залити бетонну стяжку, товщина якої становить від 5 до 10 см.

Бортовий камінь

По периметру або ж з боків траншеї ( залежно від того, викладається доріжка або ж майданчик) будуть стояти бортові камені. Під них вириваються канавки, дно яких трамбується й засипається на 5 см піском.

Поверх піщаної подушки заливається бетонна основа й установлюється бортовий камінь.

Укладання тротуарної плити

Тротуарна плита укладається поверх підстильного шару, після чого її утрамбовують, використовуючи віброплити або ж киянки, виготовлені з деревини або гуми. У ході цього процесу потрібно ретельно стежити за рівнем одержуваної поверхні.

Коли плитки покладені, по їхній поверхні розсипають суху суміш, ретельно розподіляючи по щілинах. Після чого залишки суміші вбираються, і щілини злегка проливаються водою з лійки.

Що ще потрібно знати при укладанні тротуарної плитки?

При розрахунках кількості тротуарної плитки слід ураховувати те, що деяка частина залежно від малюнка й конфігурації поверхні піде при обрізку у відходи. Кількість запасу залежить від способу укладання плиток.

Додати фрагментам необхідну форму й розмір можна за допомогою болгарки з диском, призначеним для роботи з каменю (рекомендуємо ознайомитися із статтею, як правильно вибрати болгарку для дому ). При цьому слід надрізати плитку, а потім розколоти її по лінії відрізу. При цьому в ході роботи буде набагато менше пилу, чим якби ви різали її до кінця.

Коли тротуарна плита покладена на цементно-піщану основу із гравійною подушкою або ж на суху суміш, то в цьому випадку покриття витримує навантаження, створювану при заїзді легкового автомобіля.

Бетонна підстава, так само як і посилена в півтора раза подушка, вільно витримує заїзд вантажівки.

Якість покриття прямо залежить від якості покладеного під плитку підстави. Тому слід ретельно дотримуватися технології процесу.

Гарна, якісна тротуарна плитка, покладена фахівцями з дотриманням технологій при наявності якісного дренажу, здатна прослужити кілька десятків років, і при цьому зберегти красу й привабливість зовнішнього вигляду.

Укладання тротуарної плитки своїми руками. Відео

YouTube Preview Image

Цікава стаття? Поділися нею з іншими:

Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki