Кожна людина, плануючи зведення заміського котеджу, представляє, як будівля повинна виглядати зовні й зсередини, чим він прагне обробити стіни, стелю і підлогу, яке планування більшою мірою зручна для всіх мешканців.  Однак найголовніше мрійники часто випускають із уваги, а саме: на чому, на якому фундаменті буде стояти все це пишнота. При зведенні будинку особлива увага варто приділити все-таки правильному добору фундаменту – адже саме він лежить в основі будь-якого будинку. Його головним призначенням є передача навантаження безпосередньо від будівлі на ґрунт. Некомпетентний вибір цієї важливої частини будинку може привести до ненадійності конструкції й частковому руйнуванню, ознаки якого обов’язково виявляться у вигляді тріщин у підставі й на стінах будинку. Але знайте: якщо при таких руйнуваннях фундамент і можна буде відновити, то його ремонт обійдеться вам дуже дорого.
будівництво фундаменту будинку
 Для того щоб зрозуміти, що при виборі фундаменту є основним, а що менш значним, варто відповісти на наступні питання:
- Який тип ґрунту, на якому ви розв’язали зводити котедж?
 - Наскільки низько перебувають ґрунтові води?
 - Який буде обрана конструкція несучих стін?
 - Скільки метрів становить глибина промерзання ґрунту в конкретному регіоні будівництва?
 - Який буде площа будинку і яка кількість поверхів ви плануєте?
 - чи Є перепад по рельєфу на місці будівництва?

 ФУНДАМЕНТ ПО ҐРУНТУ

  Хотілося б відзначити, що при обладнанні фундаменту особлива увага слід звернути на тип ґрунту. Породи бувають скельні (скелясті), хрящуваті, піщані, суглинки, глинясті. Основна характеристика ґрунту, яку необхідно враховувати при зведенні будинку, – його несуча здатність. Вона показує, яке навантаження може витримати одиниця площі ґрунту, і виміряється в кг/кв. див або т/кв.м. Самі зручні для будівництва – скельні ґрунти. Вони мають високу несучу здатність, тому фундамент можна встановлювати прямо на них, без заглиблення. Цей тип ґрунту не підданий ніяким змінам {не набухає, не осідає, не деформується). На жаль, у центральній смузі  скельні ґрунти досить рідкі. Хрящуваті ґрунти містять кам’яні й гравійні прожилки й теж не стискуються й не розмиваються, однак у них необхідно заглибити фундамент не менш ніж на 50 см.
Піщані ґрунти поширені в основному на південно-сході країни. Їхня особливість полягає в тім, що вони (ґрунти)  не затримують воду, ущільнюються під вагою будинку, а промерзають незначно. При обладнанні котеджу на такому ґрунті рекомендують закладати фундамент на глибину від 40 до 70 см. Суміш містить до 10% домішок глини. Якщо таких від 10 до 30%, то це вже суглинок. Найбільш невідповідними для будівництва вважають глинясті ґрунти, яких, до речі досить поширені. Для них характерні процеси стиску, розмивання, а головне, спучування при замерзанні, тому фундамент на таких землях повинен бути закладений на всю глибину промерзання. Наступна важлива характеристика ґрунту -глибина промерзання. Вона різна й залежить від географічного положення вашого майбутнього будинку, Наприклад  це значення складає від 1,2 м до  1,5 м.

 ҐРУНТОВІ ВОДИ І ФУНДАМЕНТ

  Ще один критерій, що обов’язково враховується при виборі конструкції фундаменту, – рівень ґрунтових вод. Адже збільшення вологості ґрунту знижує його несучу здатність у кілька раз (тільки великі й середні піски не міняють властивостей при намоканні). Крім того, ґрунтове намокання небезпечне не тільки для ґрунту, але й для самого фундаменту. Тому перед початком будівництва в кожному разі необхідно подбати про проведення дренажних і осушувальних робіт. Якщо самостійно оцінити стан і тип ґрунту на ділянці неможливо, то краще взяти проби й звернутися по допомогу до геологів. Після того як усі питання, пов’язані з особливостями ґрунти, дозволені, можна змело підбирати підстава, яка підійде для конкретної земельної ділянки. Існує кілька критеріїв, по яких роблять розподіл фундаментів по групах, Наприклад, по матеріалу виготовлення вони бувають піщані, щебеневі, цегельні, бутові, бетонні, залізобетонні, а також із дерев’яних, залізобетонних, простих металевих і азбестоцементних стовпів і різного діаметра труб. По характеру виготовлення – монолітні, збірні, збірно-монолітні. За формою й способу обпирання розрізняють стрічковий, стовпчастий, плитний і пальовий фундаменти.

КОНСТРУКЦИЯ ФУНДАМЕНТА

  Сама затребувана форма фундаменту в приватному будівництві – стрічкова. Ця конструкція являє собою залізобетонну смугу фіксованої висоти й ширини, що тягнеться по периметру всього будинку, Якщо площа будови більша, то під несучими стінами також прокладають фундамент. Ця форма підстави добре підходить для котеджів із важкими стінами й перекриттями, наприклад з бетону або цегли. Найчастіше стрічковий фундамент опускають нижче глибини промерзання ґрунту, але можливе обладнання й мілкозаглубленної конструкції, яку використовують при будівництві невеликих будинків, переважно дерев’яних. Така підстава може бути монолітним і збірням. Перше дуже зручно для тих, хто праг би мати підвал. Друге для цих цілей не підходить, тому що велика кількість горизонтальних і вертикальних швів знижує водонепроникність, а обладнання ефективної гідроізоляції зажадає значних витрат.
Збірні стрічкові фундаменти увлаштовують з залізобетонних фундаментних блоків. Мінус цієї конструкції – значна вага блоків, відповідно, без вантажопідйомної техніки виконати монтажні роботи не вийде. Блоки випускають товщиною 600, 500, 400 і 300 мм, тобто під ширину конструкцій, що обгороджують (ціна одного елемента від 300 до 600 грн. залежно від марки й розміру). Перший ряд установлюють на бетонну підготовку товщиною 10 див. На нього кладуть шар цементного розчину, поверх якого йде наступний ряд блоків. Якщо несуча здатність ґрунту занадто мала, то замість бетонної підготовки застосовують фундаментні плити шириною 800-2800 мм (ціна однієї плити залежить від розміру, вартість приблизно 300-700 грн./шт.).
Монолітні стрічкові фундаменти споруджують поверх підстильного шару із щебені, утрамбованого в ґрунт. Зверху його заливають цементним розчином, щоб запобігти витіканню цементного молока з опалубки. Після чого встановлюють опалубку з дощатих щитів. Для того щоб крізь її щілини не випливав рідкий бетон, а також для кращого відділення опалубки від бетону до внутрішньої сторони щитів кріплять руберойд або поліетилен. Для ущільнення бетонної суміші використовують глибинні вібратори на 220 і 42 В. Перше ніж бетон набере необхідну міцність, необхідно проводити захід щодо догляду за ним: при високій температурі і яскравому сонці – поливати водою, при атмосферних опадах – накривати непромокальними матеріалами.
Стовпчасті фундаменти підходять для будинків полегшеної конструкції й без підвалів. Перевага цього типу підстави перед іншими – економічність, Найчастіше стовпчасті фундаменти споруджують коли будують дерев’яні будинки. Конструктивно вони мають бути кам’яними або дерев’яними. Перші споруджують у вигляді так званих стільців з обрізків соснових або дубових колод діаметром 18-25 див.
Відстань між стовпами визначають залежно від площі й ваги будови, але в кожному разі воно не повинне бути більш 2-3 м. При цьому орієнтуються на несущу здатність не опор, а ґрунту, на який вони опираються. «Стільці» в обов’язковому порядку встановлюють по всіх кутах будинку, а також на перетинаннях стін. Недоліком стовпчастого фундаменту з дерева є його недовговічність – контакт деревини із ґрунтом приводить до швидкого руйнування матеріалу. Для того щоб знизити ймовірність виникнення гнильних процесів, деревину обвуглюють із усіх боків на повільному вогні, просочують дьогтем, відпрацьованими маслами і т.п.
Кам’яні стовпи, володіючи міцностними характеристиками каменю, служать довше. Їх викладають методом бутової кладки з обов’язковою перев’язкою швів. Для кам’яних стовпів годиться гранітний або бутовий камінь, цегла-залізняк. Тоді як звичайна червона й силікатна цегла для цієї мети непридатні. Вони піддані впливу вологи й, відповідно, руйнуванню. Основна перевага збірного стовпчастого фундаменту – можливість зведення на сирих і заболочених ділянках, де застосування дерев’яних або кам’яних конструкцій неможливо в принципі, але, на жаль, такий вид підстави не годиться для будинків з підвалом або цокольним поверхом.
Плитні фундаменти споруджують на важких і просадних ґрунтах, а також при нерівномірно стисливому, слабкому ґрунті й високому рівні ґрунтових вод. Плитні підстави мають жорстку конструкцію – усього одну плиту, розташовану під усією площиною будинку. Її виготовляють або із монолітного залізобетона, або із збірних перехресних залізобетонних балок із твердим закладенням стикових з’єднань. Рухаючись разом із ґрунтом, плита добре вирівнює всі вертикальні й горизонтальні переміщення ґрунту (саме тому плитний фундамент називають плавучим). Обладнання такої підстави вимагає великої витрати бетону й металу (на арматури), що підсилює своїм каркасом бетонну плиту. У якості арматур використовують металеві стрижні, дріт діаметром 3 – 6 мм і металевий лом. Найчастіше плитні фундаменти застосовують у малоповерховому будівництві при спорудженні невеликих і простих за формою будинків.
Пальові фундаменти доцільно зводити на нерівномірно деформованих, слабких і нестійких підставах. Такий тип фундаменту підходить, коли необхідно побудувати масивну конструкцію на слабкому ґрунті. Палі можуть бути бетонні, залізобетонні, азбестоцементні, сталеві й дерев’яні. Звичайно для малоповерхового будівництва довжина опор не перевищує 4-6 м, кожна з яких може витримати навантаження від 2 до 5 т. Зверху палі поєднують монолітним ростверком.
Існує три способи установки паль.
  • У першому випадку їх забивають у ґрунт за допомогою спеціального палебійного устаткування.
  •  У другому – у ґрунті пробивають шпари діаметром 0,2 – 0,3 м, а потім монтують у них арматурний каркас і заливають бетоном.
  •  Третій спосіб використовують для гвинтових паль – їх угвинчують у ґрунт на зразок шурупів.
   Недоліком пальових фундаментів є необхідність застосування спеціального палебійного й бурильного устаткування, що ускладнює й значно збільшує вартість робіт, тому в приватному будівництві цей тип підстави непопулярна.
 От, мабуть, усі види фундаментів, використовувані в приватному будівництві. Перш ніж ви візьметеся за роботу, подумайте й проконсультуйтеся з фахівцями в цій галузі. Зробіть розрахунки, проведіть дослідження ґрунту. Можливо, варто звернутися до проектних організацій і замовити план спорудження котеджу конкретно для вашої ділянки, у якій усі важливі факти будуть враховані й розраховані, А якщо ні, то не фаховий вибір фундаменту і його зведення можуть обійтися вам дуже дорого.

Цікава стаття? Поділися нею з іншими:

Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki